крутиться світ, сонце потроху
знову виходить в зеніт
стоїмо, хвіст від комети
всім шлейфом освітлює дно
летить, зробивши петлю
у минуле змінює мить
вогні, за ними десятки
спіралей все плутають дні
а Атлас, примушує весь
небосхил дивитись на нас
з висоти, так просто побачити
скільки на кому вини
пейзаж, дощ швидко спрямовує
вниз від нестачі pH
тремтять, корозію нервів
весь шлях супроводжуе час
тепер, де ріки впадали в моря
вже не буде озер
стіна, мовчати де можна
забути свої імена
а твої, теплі думки так далеко
ростуть від Землі
і що не скажи - не чути вітру
і як не дивись - вимкнули світло
проте, тебе немає тут
і кожен крок - одна сигарета
димом затоплена наша планета
але тебе немає тут
the universe
© Copyright: Рост Рост, 2014
Свидетельство о публикации №114052807349
Свидетельство о публикации №114052807349
Рецензии
