Знелюдненість… взагалі-то, не гра у хованки,
не пристрасть пошуків самих себе,
не забуття любові, тої миті, що була,
що залишилася недоторканою вічністю,
сплетінням двох душ із відлуннями мрій,
у нереальних снах, у дурмані справжнього почуття,
словами, що тішаться болем розлучниці долі,
яка стане морочити й далі думками світ
непроханим благанням любити, як знову…
Але ж не жити по новому на руїнах пам’яті,
брехні, що мучить постійно і дошкуляє зневірою,
забуттям щастя, від якого лиш тінь справжнього,
та тільки не сталого справжнім кохання…
Не гра у хованки
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114052801587
Свидетельство о публикации №114052801587
Рецензии