Лiна Костенко. Я дуже тяжко Вами вiдболiла

Как тяжело я Вами отболела.
Всё это было, как мираж иль сон.
Любовь-Далила мною овладела,
А разум спал, доверчивый Самсон.

Теперь пора прощаться. Снова будни.
На белых окнах мёрзнут витражи.
Как будем мы теперь? Как с Вами будем?
Такой родной, оставшийся чужим.

Пусть эта сказка дней была недолгой,
Исчезла  без оглядки радость сна.
Ваш свет над моей жизненной дорогой -
Останется в любые времена.



Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.


Рецензии
Костенку мою любимую переводишь... Здоровски :)

Мария Луценко   14.03.2015 22:23     Заявить о нарушении
И я её полюбила. Она - настоящая.

Анна Ясногородская   15.03.2015 01:26   Заявить о нарушении
Да, факт. Она - любимый поэт моего деда. Он многому у неё учился.

Мария Луценко   15.03.2015 23:47   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.