Лiна Костенко. Я дуже тяжко Вами вiдболiла
Всё это было, как мираж иль сон.
Любовь-Далила мною овладела,
А разум спал, доверчивый Самсон.
Теперь пора прощаться. Снова будни.
На белых окнах мёрзнут витражи.
Как будем мы теперь? Как с Вами будем?
Такой родной, оставшийся чужим.
Пусть эта сказка дней была недолгой,
Исчезла без оглядки радость сна.
Ваш свет над моей жизненной дорогой -
Останется в любые времена.
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
Свидетельство о публикации №114052801049
Мария Луценко 14.03.2015 22:23 Заявить о нарушении
Мария Луценко 15.03.2015 23:47 Заявить о нарушении