Іноді так хочеться знайти...
Кого, напевно, все життя шукаєш,
І на обличчя щастя те вдягти,
Яке з роками вже ніколи не знімаєш.
Можливо, сяду у міський трамвай,
Буду під вечір в «Мапі» пити каву.
Хтось дожене та вигукне: "Чекай...
Твій гаманець. Завжди його лишаєш?
Уважніше, бо ненароком десь загубиш.
Прошу тримай. Доречи, поспішаєш?
Якщо ні... Ти яке морозиво любиш?"
Можливо
© Copyright: Оленка Процько, 2014
Свидетельство о публикации №114052702654
Свидетельство о публикации №114052702654
Рецензии