Просто гуляю парком. Босоніж в траву захожу.
Дивлюсь як перебігає шпарко вивірка від сосни до сосни.
Слухаю як скрекоче сорока темно-синьо_пера.
Уявляю, як зачиняє гномик важкезні двері у свою потайну хатку.
Прислухаюсь і чую, як росте молода хвоя
і розмовляють янголи_потойбічні_птахи.
Знову вдягаю сандалі. Під ними скрипить гравій.
За стіною дубів шумить місто,
а там он, в гущавині, зозуль зове собі пару,
а хтось помилково вважає,
що він комусь вік пророкує довгий.
В парк через просіку плине повітря тепле і часо-простір плине.
Я знаю давно, як його спинити, але чомусь не хочу
і в ньому так само плину...
26.05.2014 12.39
© Валентин Лученко, 2014
Про100 гуляю парком
© Copyright: Валео Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №114052604052
Свидетельство о публикации №114052604052
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.