Лина Костенко. В низине у Припяти спит сатана

Лина Костенко (р.1930)


*  *  * 

В низине у Припяти спит сатана, 
прикинувшись вербой, сухой и невзрачной.
А рядом река, холодна и мутна, – 
река, что была голубой и прозрачной. 

Там чёрной свечой ему – атомный блок.
А в сёлах ему на поживу – разруха.
Корнями когтистыми впился в песок,
свистит ему ветер в дуплистое ухо. 

Он матом изгадил там стены домов.
Иконы украл. Потерял респиратор.
Теперь же он дремлет, устав от трудов.
И здесь его царство. Он здесь император. 

Тот чёрный реактор – и ад, и престол.
Он спит на песке, затянувшемся тиной.
И снится ему воронья ореол
над всей Украиной, над всей Украиной...                    


(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)

   

Ліна Костенко (нар.1930)
 

*  *  *

На березі Прип’яті спить сатана,
прикинувся, клятий, сухою вербою.
На березі Прип’яті – березі – на –
ріки, що колись була голубою.

Стоїть йому атомна чорна свіча.
Лежать йому села в біді і розрусі.
Уп’явся в пісок пазурами корча,
свистить йому вітер в дупластому вусі.

Він скрізь по хатах понаписував мат.
Ікони покрав. Загубив респіратор.
Тепер захотілось йому подрімать.
Оце його царство. Він тут імператор.

Той чорний реактор – і пекло, і трон.
Він спить  на піску, підібгавши коліна.
І сниться йому в ореолі ворон
вже вся Україна, вже вся Україна...


© Ліна Костенко. «Триста поезій»