Вона коханою ніколи не була,
Не цілували ніжно їй вуста і руки,
Її не пригортали, мов невиннеє дитя,
Вона не знала слів « Моя голубко».
Вона не знала лагідних і теплих слів:
Подяк, прощення, каяття - не знала.
Ніхто не присягав їй, не казав – повір,
Зате, вона образи всі людські прощала.
В її житті зоставсь єдинний оберіг,
Молитва щира й віра в свого Бога.
Її ніхто не захищав, ніколи не беріг,
В "послушницях вона тепер, і то її дорога.
Прощення й каяття вона не знала
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2014
Свидетельство о публикации №114052601066
Свидетельство о публикации №114052601066
Рецензии