Плач Укра1ни

Тарасику, сину мій,куди ти по-дався...
Світ за очі, та в тім світі, ти, з сонцем з'єднався.

Я щоранку виглядаю на зустріч з тобою,
сум і радість виливаю сльозою-росою.

На-щосерця я молюся за тебе до Бога,
щоб забуттям не поросла пророча дорога.

Тарасику, сину мій, люблять тебе люди,
та так, що вже за-любили любов'ю повсюди.

Тарасику, сину мій, тебе прославляють,
але ж правдоньки твоєї не всі ще ковтають...

Все коштують, все сумують, все пісні співають.
все слова твої пророчі в харизму вдягають...

А хто, бува проковтну ту правдоньку з сіллю,
той по новому зітхнув й вже по-вік став вільним.

За тобою на той світ линув птахом дивним,
я ж, молитимусь у слід за дитятком рідним...

Тарасику, сину мій, невтомний Кобзарю,
ти ж за мене, відчуваю, й у тім світі дбаєш.

У тім світі вільно сяєш з вільними братами
й мені воленьку зплекаєш і встелиш над ланами.

Звеселиш широкополі, і лани і кручі,
та й побачимо та почуємо, як співа ревучий!

(ХТ 27.03.2014)