Все одно...
Туди вас кличе часу плин.
Я ж на землі осиротілій
Лишусь один. Як перст, один.
Покинуто віжки
І коні - в галоп,
І кігтями кішки
Рве тіло озноб.
Багато? Чи мало?
А втім все одно,
Зозуля кувала
І грало вино.
Несходжені східці,
Не взяті щаблі,
В небесному ситці
Пливуть журавлі.
1997
Свидетельство о публикации №114052507357