Засумував едемський сад,і сутінки прийшли,ми молодість забули там і більше не знайшли.
Дитинство ми впустили в прірву,ми більше не знайдем його.
Чому все так?Чому ми більш не діти?
Чому не граємось з красою?
Чому ми вже не молоді?
Ми молодість забули там і більше не знайшли її.
І ось настали всі турботи,
І ось ти більше не дитина,
І ось вже сонце на так світло гріє,
І ось кохання вже не те.
Ми молодість забули там,в едемському саду і більше незнайшли її.
Але ж душею ти дитина,але обличча вже не молоде,
Але все рівно ти дитина.
Ти граєшся з душею вже старою,
І твій едемський сад уже відкритий,
Ти вже помер в обіймах квітів.
І назавжди ти там спочинеш,
Ти станеш квіткою в саду.
Ти вже помер,
Ти відлетів,
на крилах ясних ліхтарів.
Засумував едемський сад,і сутінки прийшли,ми молодість забули там і більше не знайшли.
Едемський сад
© Copyright: Мрамор Зеленый, 2014
Свидетельство о публикации №114052506035
Свидетельство о публикации №114052506035
Рецензии