Ми розгортаємо крила, як першу сторінку книги,
Яку хочеться перечитати. Стерти маршрути, карти,
Шифрувати звіти радарів. Крити валютні пари.
Рецептами страв та напоїв, наповнити передпокої.
Працювати плідно, вдосвіта, мружитися від світла.
Дозволити і дозволяти, перед боєм знімати лати,
Не латати пробоїни, поглядом тріщини гоїти.
Цілувати щоб іскри летіли, від зашкарублого тіла.
Дотики хитрих пальців, стомлених впертих сліпців
Транслювати на південь. Найнепокірнішим, вдень
Чорною кавою-мороком, розбавити молоко.
Стисло і коротко снити, місяцем темінь пити.
Зоряну ковдру сплітати, тишею світ ковтати,
Скинуте на плече, світло вогнем тече.
Розцілувати губи, рідні тобі до згуби,
У найміцніші пути, ніжність душі не скути…
Ми розгорта мо крила
© Copyright: Уля Коваленко, 2014
Свидетельство о публикации №114052409414
Свидетельство о публикации №114052409414
Рецензии