Незгодний я з життям каліки,
З убогим станом жебрака.
Земля всесильна має ліки,
В її руці - моя рука.
Впаду на землю, розцілую,
В її душі – моя душа.
Тобі я, земле, подарую
Свого найкращого вірша.
В гінкім буянні, у пожежах
Для мене суть буття відкрий,
Бо на незримих вічних межах
Я - твій незмінний вартовий.
То крик, то співи милозвучні,
Тут – солов’ї, а там – круки.
З тобою, земле, нерозлучні,
В одно ми злиті навіки.
Коли ж піду я в потойбічні,
У інших вимірах, світи,
Спізнаєм ми чуття космічні,
Що здатні пам’ять берегти.
Поля, ліси і бистрі ріки,
Краса, що серце окриля,
Незгодний я з життям каліки!
Лікуй! Лікуй мене, Земля.
Лiкуй мене, земля...
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114052407842
Свидетельство о публикации №114052407842
Рецензии