Розпов дь кума

Вчора куму підключили Інтернет,
Заявив він: – Не читатиму газет,
Бо не хочу я втрачати власний зір,
Сторінки оті читаючи повір.

В Інтернеті все що хочеш те дивись,
Тільки кнопки натискати не лінись,
Все побачиш ти, долини і ліси,
Й різні замки дивовижної краси,

Всі країни, сонце, зорі, океан,
Й те, як жив три віки тому злобний пан,
А як пошук в я у «Яндексі» я почав,
Зранку сівши, аж надвечір ледве встав!

Зорі сяють, в небі темнім знову ніч,
Жінка з дітьми повкладалися на піч.
Випадково блимнув оком дивний сайт.
Запросив він номер картки з банку дай.

Повідомлення таке: «Бувай здоров!
Спадок дядьків Вам з Америки прийшов,
Мав грошей багато, був він мільйонер,
І єдиний спадкоємець Ви тепер»!

В ту ж хвилину, я побіг по гаманця,
Цифри з картки, всі спочатку й до кінця
У віконечку де вказано, набрав,
Й на адресу в ту ж хвилину надіслав.

Задоволений ввімкнув я інший чат,
Там показують оголених дівчат,
Пропозицію кіно те загрузить,
Я прийняв, «конвертик» в «комп» мені летить…

Час ішов, вже ранок очі відкривав,
Задоволений у гру я догравав,
Монітор в одну мить раптом почорнів,
Повідомленням своїм мені звелів:

Щоб я гривень перечислив їм п’ятсот.
(Ну й в халепу ж я потрапив ідіот)!
Бо блокований вже ними диск мій «С»
Й за годину з нього зникне геть усе!

Термінал не так далеко, й банкомат,
Я побіг свої їм гроші віддавать.
Картку вставивши не вірю я очам,
Бо грошей там стало пусто, «по нулям»!

Хоч зарплату перечислили мені,
Три п’ятсот було до цього за три дні!
Вкрав у мене їх той дядько з США,
Затрусились в мене руки й голова.

До міліції одразу ж я пішов,
На запитання там відповідь знайшов:
– Ти всі гроші аферистові віддав,
Розплодилося їх в місті наче ґав,

Повідомлень є багато є й заяв,
Розшукати їх не маємо ми прав,
Повідомив ти рахунок свій йому,
Так що скаргу перерви, нема кому

Надсилати. По закону ти й не прав,
Код таємний свій навіщо надіслав?
Гроші вчасно переслати, не зумів.
Вдома, дим пішов з «компа» коли включив!

Так «накрився» за добу мій Інтернет
Тож чекаю з нетерпінням я газет,
Бо приємно потримати у руках
Ті листки, й новини бачити в рядках.

З чим піду я завтра вранці в магазин,?
Зрозуміють мене донечка та син?
Що заявить мила жіночка моя,
Як дізнається, що вмить все втратив я?

Хоч двадцятку ти мені на хліб займи,
Бо тепер голодуватимемо ми.
З головою де сумних багато дум
До родини йшов зажурений мій кум.