Щось ко ться
Незрозуміле iз думками,
Таке, що пишуться вiршi
Вже iншомовними словами.
Стає рiднiша чужина,
Стає простiша її мова,
Все далi й далi вже луна
Бабусi пiсня колискова...
Все швидше йдуть кудись роки,
Прискорюють ходу що року,
Я ж поринаю залюбки
В їх давнину глибоку...
В тій давнині черпаю силу
Води джерельного ключа,
Що відчиняє вічність сиву
Та мудрості її навча...
(ХТ 22.03.2013)
Свидетельство о публикации №114052402697