Не вибиваючись із сил
на берег сходилися хвилі.
Набравшись духу човен плив
в обійми збуджено-бурхливі.
Під вітром стомлених думок
назустріч долі море йшло.
Кричало небо, щодо мрій
нітрохи болю, не було.
Розвіє вітер серця спів,
здійсниться мрія, наче сон.
Душі самотній приспів лине:
Люблю!.. Люблю!.. Іще, живий…
Жива любов i ми живi
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114052309873
Свидетельство о публикации №114052309873
Рецензии
