Хтось зміг діждатись надвечір’я.
Знов про природу?
А навіщо? Шліфувати вміння?
Не всі ми знаємо, хто і якого роду,
І не у всіх у землю ту вросло коріння,
В яку закопана і пуповина.
В тім, що твориться, певно є й моя провина.
Але давайте думати, не воювати,
Аби людьми зуміти врешті стати.
Давайте думати
© Copyright: Петр Коваль, 2014
Свидетельство о публикации №114052308894
Свидетельство о публикации №114052308894
Рецензии
Доброго дня Вам. Багато чого прочитала сьогодні у Вас на сторінці. Не чекала, що знайду серед написаного Вами думок та почуттів, схожих на мої, але факти - річ вперта. Знайшла. Зупинилася під цим віршем, бо я також - за людяність, за те, щоб бачити один в одному людей, а не ворогів, за те, щоб примножувати не ненависть, а любов. Пишу Вам, бо маю таку собі божевільну думку, що якщо ми з Вами зможемо порозумітися, то тоді є надія, що не все втрачено.
Лера Шер 24.06.2014 11:18 • Заявить о нарушении
Лера Шер 24.06.2014 11:18 • Заявить о нарушении
Надія є, а втрачено більш ніж багато, і це, на жаль, ще не останні втрати. Якби вірив в неіснуючого бога, то молив би, щоб всих врозумив.
Петр Коваль 26.06.2014 21:36 Заявить о нарушении
Петр Коваль 26.06.2014 21:36 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.