Я зрозумів – життя це гра.
Гра непроста і нелегка.
Он той кричить тому: «Ура!»
За це йому любов палка.
А потім крісло, кабінет,
Пошани трішки і драбина.
Повзи по ній і злизуй мед,
Але забудь, що ти людина.
А час мине, прийде пора -
Життя розкриє свій секрет –
Уже кричать тобі: «Ура!»,
Щоб ти дав крісло й кабінет.
1998
Я зрозумiв...
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114052307520
Свидетельство о публикации №114052307520
Рецензии