Лина Костенко. В тридесятом царстве оном...

В тридесятом царстве оном,
рыцарей сзывали звоном,
отзвенел набат и смолк,
звон никто не принял в толк,
нет звонивших с той поры,
но остались комары.

Комары смычки терзают,
комарихи замирают.
В целом мире нет всесильней
комариной камарильи.
Свет не льётся во дворы –
всё обсели комары!

Не пройдёшь и не объедешь –
серая метель, как ветошь.
Заслоняя звёзд дары –
комаруют комары.

Добрые, любвеобильные.
Только очень малярийные.

(оригинал)

Десь-не-десь, в якомусь царстві,
дзвони били по лицарству,
дзвони били й перестали,
бур'яном позаростали
повмирали дзвонарі,
залишились комарі.

Комарі на скрипку грають,
комарівни завмирають.
І нема на світі рівні
комаровій комарівні.
Почорніли ліхтарі -
все обсіли комарі!

Ні пройти, ані проїхать -
сіра віхола, як віхоть.
Ні вікна, ані зорі, -
комарюють комарі.

Гарні, добрі, сірі, мрійні.
Тільки дуже малярійні.