Сьогодні знову згадую Тебе...
І так щовечора й щоночі.
Дарма я тішила себе, що це мине,
Ти знову поруч- я лиш закрию очі.
Коротка ніч єднає нас з Тобою,
Допоки сон триває, Ти ще мій.
А вранці, звично, тихою ходою
Ти вмить зникаєш, наче тінь.
І на губах бринить Твій поцілунок,
Такий солодкий і такий жаркий...
Його послав мені Ти в подарунок,
До болю рідний, до щемоти п'янкий.
Минеться день, за ним приходить вечір.
Ти знову прийдеш тільки в сні.
Та цілуватимеш і обійматимеш за плечі,
А я не зможу Тобі сказати "ні".
Я завтра знов чекатиму нічну зорю
Для того, щоб зустрітися з Тобою.
По запаху впізнаю тінь Твою,
Та прошепчу:"візьми мене з собою".
Без Тебе опустошена моя душа,
І серце безупинно ниє й плаче...
Хоч добре знаю, що є всьому межа,
Все ж вірю в те, що ранок все пробачить.
Сни
© Copyright: Галина Кицюк, 2014
Свидетельство о публикации №114052209824
Свидетельство о публикации №114052209824
Рецензии