Та хіба війна зітре миті чорні, люті?
Та хіба вона верне усмішки забуті?
Не верне, не бійсь, не плач.
Поверне сваволю...
Ту сваволю, що була глибоко в окопах,
Ту, що стала грабувать села, перекопи.
Крик жалю почуй, пробач.
Наш простий народе,
Які будемо ми, наші діти гожі...
Чи пройдуть оту війну, що розклала ноші?
Чи пронесуть матері ті вінки край ложі?
Забрала війна усіх…
Всіх солдатів сотні.
Всіх, що були за народ, та устави модні.
За любов, за мирний час, наші браття скуті
Поверніть, почуйте нас!
Хто ви,незабудки?
Не забудемо ми вас, щоб не сталось досі.
Час мине, та в кожний раз, вдома чи в дорозі,
Будемо згадувати вас, як Героїв Сотні.
Зі збірки "Буревій" (Ренай Віта)
Та хiба вiйна зiтре митi чорнi, лютi?
© Copyright: Сергей Шинкарчук, 2014
Свидетельство о публикации №114052200707
Свидетельство о публикации №114052200707
Рецензии