Не відвикати… не відвикати від тебе!
Малювати на небі контур ясних очей…
Обійняти нестримно-палко отого клена,
Уявляючи подумки поруч міцне плече…
Ніжне листя торкати, наче густе волосся,
І росинки зібрати в долоню – слідами сліз…
Проклинати навколишнє стишене безголосся,
Що повстало круг мене на повний зріст!!!
Де ти є? Не зникай із хвилі мого ефіру!
Хочеш, я полечу, порину в птахів ключі,
Віднайду твою постать, закутаю в світлу віру,
Упаду на груди, і солодко помовчим…
Не отвыкать. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114052200061
Свидетельство о публикации №114052200061
Рецензии