Вiльний Птах

Ти Птах,
Що Лiтає
По давніх дорогах,
Шляхах,
Що крилами
Грає
Сонату
В небесних очах.
Той Птах,
Що так вільно
Складає те пір'я
В гаю.
Той Птах,
Що прольотом
Бував і в аду,
І в раю.

Я Квітка,
Біленька,
Що чахне, вмирає
В саду.
Не бачила світ
І не знає
Що є навкруги.
Саме тут
Побачила все,
Що, мабуть,
Не побачить
Колись.
Але забери,
Вільний Птах,
Собі Квітку
Увись.

Разом
Проспіваєм
Ту пісню чарівну,
Ліричну.
Як світ
Полюбляєм
Залишимо в віршах
Навічно.
Нехай
Нас спитають
Чи справді кохаєм
Ті степи.
За руки
Візмемось.
Завершимо вічний
Занепад.

І будуть
Дівчатка
Співати пісні наші
Страсні.
Сховають
Хлопчатка
Під подушку віршики
Власні.
Натхнення,
Як з неба,
Осяє людей моїх
Любих.
Як милий
Цілунок
Дарує в мої блідні
Губи.

Ти Птах,
А я Квітка,
Що Небо в садочку
Зриває.
До нас
Лише вітер
Увагу свою
Привертає.
Я плачу
Від щастя.
Ти мене, як свою
Обіймеш.
З тобою
Навіки!
...
Ти що, мене, милий,
Залишиш?...