сріблястий сміх, завитий у очах,
і губи повні зваби неземної...
ця жінка вам з’являлася у снах…
але вона не може бути мною…
бо тіло… так відмінне від душі…
таке із віком вже – недосконале…
побите – на крутому віражі…
морози, грози, ненависть пізнале…
ще рветься, ще зліта моя душа,
у кам’яного тіла на припоні…
…і ваші вірші ріжуть без ножа…
…і трохи більше сивини на скронях…
Не взлететь. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114052200200
Свидетельство о публикации №114052200200
Рецензии