Клоп
Ти став рабом своєї долі.
Ось виповзає підлий Клоп
З своєї схованки поволі.
Ти весь прогнувся, мов холоп,
Бракує глузду й почуттів,
Тебе гризе нахабний Клоп,
Страшніший пекла та дідьків.
Ти - вже не ти, ти - зомбі, сноб.
В тобі погасла власна думка.
Як просто все – вонючий Клоп
Зробив із тебе недоумка.
В країні хамів та нероб,
Де вічно холодно і темно,
Себе вважає Богом клоп,
І з цим боротися даремно.
Куди біжиш? Вже досить! Стоп!
Душа вмира, жалю немає.
Безумства шквал, ганьби потоп
В людині людське убиває.
Свидетельство о публикации №114052107819