Димчо Дебелянов. Сон

Димчо Дебелянов
СОН


Переклад з болгарської Любові Цай


Наснився сон мені – о сни чудовні! –
Над безною, де мороки сумні,
стояли ми; в глибинах невгамовні
котились глухо хвилі навісні.

Зі мною ти – моє проміння сяйне,
та ніч печаллю душу обійма,
чуття біди, щемливе і одчайне,
я стишувати пробую дарма.

Заслоною страждання і тривоги
печальний погляд мій заволокло,
і я упав від гіркоти й знемоги
притьмом на згубне й мокре скелі тло.

Над тишею луна мій зойк високо –
в безодню впав – затьмарились світи,
із сатанинським реготом жорстоко
від мене раптом відвернулась ти!


***


Димчо Дебелянов
СЪН


Сънувах сън – о, сънища неверни! –
Над бездна, в непрогледни мрачини
стояхме; в дълбините неизмерни
с глух ропот се премятаха вълни.

До мен бе ти, що мойта нощ разсея,
но с нощ бе пълна моята душа,
и страшните предчувствия във нея
напразно се стремях да заглуша.

В миг булото на ужас и тревога
печалния ми поглед замъгли
и паднах аз в най-горка изнемога,
подхлъзнах се от мокрите скали.

Предсмъртен вик процепи тишината -
аз паднах в бездни, - свяст ми се зави,
и ти, с злорадний смях на Сатаната,
изкиска се и гърбом се изви!