Украинский

НЕ МОВЧІТЬ І ДЯКУЙТЕ

Чи цінимо ми те, що нам згори,
Як в світ оцей приходимо дається? –
На жаль не помічаєм до пори
І вдячності ланцюг, як нитка рветься.

А все ж яка це радість є тоді,
Коли ми можем по землі ходити,
Чому ж не славим Бога в цій ході –
Здорові ноги, як не оцінити?

Навколо стільки немічних людей,
Що лиш у снах і мріях можуть встати.
Невже за дар здорових сил оцей
Подяку Господу так важко нам сказати?

А руки, слух і очі, що в нас є
І розум, яким думаєм і творимо,
І так багато в світі пізнаєм,
А ось подяку Богу не говоримо.

Його рука створила мудро світ,
Творця любов до всіх в промінні ллється,
Ми бачимо її, де квітне цвіт,
І де дзвінким струмком дитя сміється.

Травинка кожна, подих свіжих хмар,
Нестримний вітерець і птах в польоті –
Всі дякують за існування дар
Тому, Хто їх тримає у господі.

А ми вінець творіння – мовчимо
І наче справ немає нам до того.
Прокиньмося, бо досі всі спимо,
Попросимо пробачення у Бога.

Скажімо, що не будемо мовчать,
Байдужості залишимо сторожі.
Ми будем дякувать за все, все цінувать,
Бо ми є не чиїсь – ми діти Божі.

У простір неба дяка хай летить,
У глиб землі хваління хай несеться,
Від щастя хай сльоза в очах бринить,
Усім хто з Богом доля посміхнеться!