Поверни от днини

Я тебе пригорну ніжно-ніжно…
Поцілунками душу всю укрию…
Надія була, що мій, напевно пізно,
Подивлюся на фото і знов закрию…

Надіями жити у світі марно
Та тільки лиш ними жити можу…
На горизонті грози й хмарно,
Турбувати не хочу та знов тривожу…

Дзвінки набридають і все набридло
Нічого не хочу! І світ не милий…
Здається, що небо і те поникло…
О Боже прошу дай мені сили…

Благаю, прийми мої молитви!
Прийми обіцянки не байдужі !
Ти бачиш усе! З чим люди звикли…
Вони у брехні наче в саду ружі.

Якби ти лиш знав як хочу поряд…
Як хочу кохання океани…
Щоб був не один день мій ,а сто літ,
Щоб залікував спричинені рани…

Щоб просто в один день зрозумів все.
Прийшов, обійняв і мовив слово
«Пробач. Ти в житті моє усе!
Давай будем разом, щоб все чудово?!»

Я правду кажу! Бажаю щиро!...
В своїх помилках я теж зізнаюсь,
Щоб  не двоє, а троє нас разом жило,
Щоб більше не було між нами фальші.

Адже серце кохає, потребує причастя…
Воно молить, благає повернути частину…
Знаєш, ту що колись, в перших зустрічах щастя,
Де лиш разом у всьому проводили днини…