У курник забігла лисиця ,
І всих подавила курей .
Жінка в той вечір у курник ,
Забула закрити дверей .
Вона не забула , вона не схотіла ,
Нехай чоловік закрива .
Різниця у тім не велика ,
Закриє чи він , чи вона .
На дворі вже стало смеркати ,
Повз курник лисиця біжить .
Стала , прислухалась ,чує ,
У курнику щось сокорить .
Лисицю просить не потрібно ,
У курник забігла вона .
Баче курей багатенько ,
І всих подавила вона .
А вранці господар проснувся ,
Пішов курім їсти давать .
Розірвані кури лежали .
Курник було не впізнать .
Розірвані кури лежали ,
Поїсти усих не могла .
Біди наробила багато ,
Нате , і лисиця вона .
Він до дверей прихилився ,
Образа давила до сльоз .
Потім зібрав у мішечок ,
І викинув всих на навоз .
209. Лисиця
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114052007011
Свидетельство о публикации №114052007011
Рецензии