Признання
Такої нiжної та свiжої краси.
Де мене стрiтять поглядом чарiвним
Поля розкішні, вдягненені в лiси.
Де поцiлунками, твоїх вiтрiв, вiдтануть
Далекi дотики чужих вiтрiв,
Де свiтлi зорi iз небес дiстануть,
Такi щасливi, спогади дiвочих снiв.
Я так люблю вдягати твої роси
Нанизанi на сонячне промiння
Та заплiтати, квiтами у коси,
Твою красу весняну, лiтню i осiнню.
Я, так люблю снiгами ворожити,
Спiвати пiсню чарiвної завiрюхи
Та, просто, у душi твоїй ожити,
В котре, зірвати кайдани розлуки.
(ХТ 16.02.2013)
Свидетельство о публикации №114052000168