Я пізнавала страшне мистецтво
Морального знищення найдорожчих,
Своє недолуге крикливе мецо
Щораз випробовуючи на точність,
На гучність, на в’їдливість, на виразність,
На змогу зливати у душі гній.
Моя екзальтована легковажність
Погано ховала раптовий гнів –
І я шматувала серця найближчих,
І не розуміла, що кою це…
Нарешті, вже жоден з церковних півчих
До Бога не зверне моє лице.
Бо ж знаю гріхи і готова скніти
У темних глибинах за це знаття,
Та тоскні римовані заповіти
Чомусь не врізають мені життя!
Єдине-бо Пекло, що є на світі, –
Провини задушливе почуття.
19.05.14
Я пiзнавала страшне мистецтво...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114051907577
Свидетельство о публикации №114051907577
Рецензии