Муза
Тихим, ледве чутним кроком
Входить Муза до кімнати.
Кажуть, Музи є безжальні,
Не дають спокійно спати...
Моя ж Муза – не жорстока,
Моє серце потішає,
Стане раптом одиноко –
Як і я, вона страждає...
Ображається на мене,
Як сумне щось написала,
Й вибачається за хвильку,
Каже: „ Я ж це диктувала...”
То у небо закликає:
Злинь на крилоньках Надії! –
То про щастя щось співає,
Збудить гарні теплі мрії...
Ось таку я Музу маю!
Як сестру, кохаю сильно...
З нею я або літаю,
Чи гірку сльозу ковтаю,
Або сплю вночі спокійно.
Свидетельство о публикации №114051905927