стих Василя Симоненко в переводе Юрия Петракова

Стих Василя Симоненка в переводе Юрия Петракова
***
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.


                ***
Отыщу  в глазах  твоих  зарницы,
Что тревожат голубой  простор.
С них слетают молниями  птицы
Революций, бунтов, дрязг и ссор.

Украина! С веку и доныне!
И пускай  течет за годом год,
Образ твой, все также сердцу мил мне,
Словно материнский  небосвод.

Пусть колдуют  недруги  лукаво,
Пусть друзья забудут  обо мне.
Знайте - есть мое сыновье право
С мамою побыть наедине!

Редко я встречаюсь с нею,  знают.
Растворяя  лик ее во мгле,
Черти, что на небе поджидают,
Что творят все  козни  на земле.

Видишь, как они со мною бьются
Слышишь битвы бесконечной звук
Знают,  без тебя не обойдусь  я,
Без твоей любви, без глаз, без рук.
 
Украина! Ты моя молитва,
О тебе все думы и слова.
Вот  опять  вокруг зовут  на  битву
За твою судьбу, твои права.

Вновь стремятся затащить в окопы,
Все, чем я  живу, что я  творю.
Помолчи,  Америка с Европой!
Я сегодня с мамой говорю!

Если скажет -
Будь готовым к бою!
То её молитвой осенён,
Я прольюсь своею алой кровью
На священный шелк её знамён.