Ти маленький листок на прадавньому дубі,
Що проріс крізь роки, крізь століття проріс.
І не зломлять його буревії, не згублять –
Сотні тисяч таких в Україні! Це - ліс!
Що корінням до пращурів древніх сягає,
А гілками майбутнього долю спліта.
Ти пишайся, що саме на ньому зростаєм,
І цю гордість твою тільки збільшать літа.
Те родинне тепло, що несуть покоління,
Від дідів до батьків, від батьків до синів,
До Вітчизни любов, що на світі єдина,
Я у спадщину, сину, віддати б хотів!
Бережи, наче скарб, наше дерево роду!
Вартим пам’яті будь усіх предків своїх!
Бо, як кажуть – нема козакам переводу!
Сильний вітер свободи в гілках не затих!
Чуеш, сину малий, мій козак синьоокий!
Час прийде – обніму і коня підведу!
Не забудь! І не зрадь ти у світі широкім
Синє небо і ниву оцю золоту!
Батьковi слова
© Copyright: Лиави Ди, 2014
Свидетельство о публикации №114051903300
Свидетельство о публикации №114051903300
Рецензии