жорстокої темряви очі
стомили видінням думки.
спокійно лиш сяяли зорі.
байдужі здавалось вони.
до світу примхливих ілюзій
чіплялися в тиші нічній,
безлюдні страхи не минулі
за сонними вікнами мрій…
в сліпім бормотінні про щастя
по тілі, як гусінь поповз,
сіпнув серце біль, без питання,
жадлива усмішка його…
не сердивсь, нікого не лає,
скидає святкове вбрання…
він вкрав до світання бажання,
любові у болю нема.
У болi Любовi нема...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114051901448
Свидетельство о публикации №114051901448
Рецензии