Радiй доки живеш

Самотня, стомлена й безсила
Вогонь щастя власноруч погасила.
Вганяю себе у депресію, дістало!
Мене у вир печалі і суму засмоктало.
Всі кажуть,я змінилась, кажуть «схаменись!»
Сама не розумію і плачу сміючись.
Раніше радості не було меж
Усе змінилось – і я, і ти, але ж…
Я хочу знову, як колись, життю радіти
Сміятись, бігати, збирати квіти.
І мати поруч хочу я «свою» людину
Яка підтримає, не віткне ніж у спину.
Але ж завжди  самотня і нікого поруч
У всіх свої проблеми, подивись, і направо і ліворуч.
«Істеричка», «псіх» і «ненормальна»
Комусь подобається, а комусь банальна.
І як навчитись знову пізнавати щастя?
Я знаю, якщо постаратись, усе вдасться.
Але спочатку хочу розібратись,
А що для мене щастя, де його набратись?
Мабуть, це теплі твої руки, що обіймуть,
Напевно, це розмови друзів, що мене приймуть,
І випадкові посмішки перехожих,
І своїх рідних кожен новий подих,
І ті ромашки, що я бачу кожний день,
І сонце, що буде гріти мене день-у-день.
Тепер щаслива і тепер я зрозуміла –
Радій доки живеш, бо потім не розпустиш щастя-крила!