Спогади

Чому являєшся мені у сні?
І ніби просиш щось завжди у мене,
Я все віддав би, але ж ні,
Все це, повір, даремно.

Залиш у спокої мене, прошу,
І не катуй, благаю пізні ночі,
Я так втомився бачити твою красу,
Що вже не можу більше, і не хочу.

Нехай зірки розкажуть про любов,
А місяць заспіває тобі пісню,
Можливо знайдеться одвічна кров,
Яка кохати буде тебе вічно.

Послухай що про тебе каже дощ,
Він лютий, мов пекельна лава,
Можливо треба подивитись знов,
Аби розгледіти своє кохання.

Ми не зійшлись, як зірки в небі,
І нас не буде цієї весни,
Чуєш, прошу, забудь про мене,
І я давно вже маю йти.

Сил невідомої розлуки,
Тебе вбивають завжди,
Прокинся вже, забудь про люті муки,
Віддайся волі, та не мені.

Поринь у спогади тонких ілюзій,
Пливи туди, що маєш сил,
Ти маєш жити, жити краще, чуєш?
Здається, що життя - це ти.

Немає вічної краси та віри,
Це вигадали завдяки тобі,
Потрібно все забути, мила,
Потрібно бачити наскрізь цей світ.