Димчо Дебелянов. Згорьовану пам ять...

Димчо Дебелянов


Переклад з болгарської Любові Цай


Згорьовану пам’ять
минаєш тропою,
мов в лісі безкраїм,
де морок і мла –
знеможений тяжко 
іду за тобою,
і ваблять у пітьмі
два чорних крила.

Останнє спіткання,
і чорна розлука,
страждав я і падав,
здіймаючись знов.
І ніч вже не мила,
і день мені – мука,
назавжди покинули
втіха й любов.

З надіями, з юнню –
томливе прощання,
в сумну домовину
надія ляга.
Згасаю, і втіха
згасає остання –
плачі за тобою
й безмежна нудьга.


***

Оригінал:

Димчо Дебелянов



Ти смътно се мяркаш
из морната памет
кат бродница сънна
в бездънна гора –
аз тръпна след тебе
и тръпно ме мамят
в мъглите вечерни
две черни пера.

След сетната среща
да срещна забрава,
подемах се, падах
и страдах навред.
Нощта ме разлюби,
денят отминава,
ни радост донесъл,
ни весел привет.

И ето, погребал
в тъга непобедна
надежди и младост
в безрадостен склеп –
аз гасна, аз гасна
с утеха последна –
на спомена в здрача
и плача за теб.