Нацизм калічить українську молодь,
І ріки крові наче воду ллє…
Пекельний для життя безжальний ворог,
Пацюк скажений, що кусає й б’є.
Що не підходить, знищити бажає,
Підпалює, руйнує все святе…
Від подиху його свічки згасають,
Та сірий попіл по землі несе.
Здригається від болю Україна,
Спаплюжений Парубієм Майдан…
Ножем їй Тягнибок кромсає крила,
А Ярош почувається як пан…
І знову плачуть люди, плаче небо…
Але життя поглине пацюків,
Бо не війни насильницької треба,
А миру і розвинення світів.
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2014
Свидетельство о публикации №114051803101
Свидетельство о публикации №114051803101
Рецензии