До подиху останнього...
У тиху ніч, в імлі безсонній
душа лікується мовчанням.
П’янить мелодією доля…
Життя-дорога, у світання
мчить з серцем, наче дзвін Любові
за світ безмежний, мов за щастям.
Душа невільна прагне волі,
не хочеться ж самій лишаться…
Зоріє шлях, і сонце сяє
до подиху останнього в житті
іще в надії воскресають
любові нашої Путі!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114051609382
Свидетельство о публикации №114051609382
Рецензии