Як мен тебе не вистача
У нічному візерунку сну,
Простір поміж нами пролягає,
Думкою його я промайну.
І до самого, до самого до ранку
Буду пестити твої вуста,
І лише тобі в зірковім замку
Буду шепотіти:"Я твоя!"
Ти відкриєш очі на світанку -
Я ж залишу спогад по собі:
Росянисті трави біля ганку
І ранкову зірку в вишині.
Свидетельство о публикации №114051608205