Димчо Дебелянов. Незнайомка

Димчо Дебелянов
НЕЗНАЙОМКА


Переклад з болгарської Любові Цай



Знов ніч мене вкриє зловісним крилом,
            у мріях за милим теплом
шукаю у мареві ночі сліди.
            – Прийди, пожадана, прийди!

Думок безпритульних цей рій не мине –
            не ждатиме спокій мене, –
а щастя пройдешнього тане мара,
            за ним забуття і жура.

Омріяна, прошу, до мене прийди,
             до світла мене поведи –
неси мені віру і світло в піснях,
            розвій і скорботу, і страх!

З тобою, бадьорий, сміливо б зумів
            дістатись незнаних країв,
шукав би зірок чарівливих розмай –
            далеко-далеко за край.

Орлами величними будемо там –
            буяти над скелями нам,
осяяні сонцем, полиньмо туди...
            Прийди, о незнана, прийди!

***


Оригінал:


Димчо Дебелянов 
НЕПОЗНАТА


Нощ ледена властно се стеле над мен,
               и в жажда за радост и ден,
аз чезна по нейните тъмни крила.
               – Ела, възжелана, ела!

Рой вихри бездомници глухо тънтят –
               пред мене ни завет, ни път, –
на щастие минало призрака блед
               покриват забрава и лед.

Ела, възмечтана, и вожд ми бъди,
               към светли дни ме поведи –
и песен за вяра и бодрост запей,
               страха ми, скръбта ми развей!

Аз с тебе ще тръгна – и бодър, и смел –
               към онзи незнаен предел,
да търся всевечните мощни зари –
               далеч зад моря и гори.

Ще бъдем ний там възвисени орли
               над стръмни гранитни скали –
с огрени от златното слънце чела...
               Ела, непозната, ела!