Що нас дна
мовляв: «зрiклася України...»...
Я ж не з країни, я, з тих рамок утiкала,
в якi мене вштовхнуть старалися що-сили.
Були й такi, що заздрили тiй «зрадi»,
знаходячи свiй привiд навмання.
Я їм таку давала лиш пораду:
«зкоштуйте мого хлiба, для знання»...
Була такою, й iншою не стала.
Також мене любили люди й доля,
так як i я любила (i не перестала)
те, що єднає нас Україно -- воля.
(ХТ 30.05.2013)
Свидетельство о публикации №114051601890