Під трояндовий дощ захотілось,
Під вогонь поцілунків п’янких,
Щоб в серцях почуття зароїлось
Й на шляху не стояли роки.
Пам’ятаю відверті зізнання,
Чарівні голубі вечори,
Де в трояндових зливах бажання
На нас сипалось щастя згори.
Пам’ятаю розкішне волосся,
В яке ти зорепади вплітав.
Жаль, минулося. Жаль, не збулося…
І трояндовий дощ перестав.
Хоч нам знову веселка всміхнулась,
Почуття розгубили роки.
Тепла згадка в душі ворухнулась
І пелюстка торкнулась щоки.
Я взяла це сердечко в долоні, -
Знов відчула п’янкий аромат.
Спогад щастя медово-солоний
Завітав в мій трояндовий сад,
Де купалась з тобою в коханні.
Ти був мій і я – лише твоя.
Де серця тріпотіли в єднанні
Мов метелики ніжних троянд.
…Під трояндовий дощ захотілось,
В романтичні минулого сни,
Де кохання колись облетіло,
Як трояндовий дощ восени…
.
Трояндовий дощ
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114051508567
Свидетельство о публикации №114051508567
Рецензии