В кінці кладки , на ставочку ,
Дівчина стояла .
Вона Богу молилася ,
Сльози витирала .
Полюбила козаченька ,
Вагітною стала ,
Що він з неї посміється ,
То цього не знала .
Що до їншої він піде ,
А її забуде ,
Що ж їй скаже , батько й мати ,
І що скажуть люди .
Прости Боже , мене грішну ,
Що я наробила .
Тут стрибнула вона в воду ,
І хвиля накрила .
198. Утоплена
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114051505089
Свидетельство о публикации №114051505089
Рецензии