Раз пішов я до куми ,
Щоб ніхто не бачив .
Огородами побрів ,
На тічку натрапив .
Як натрапив я на тічку ,
На мене напала .
Залишився без штанів ,
Ще й сорочка рвана .
Як додому я прийшов ,
Жінка все вже знала .
Не лаяла і не била ,
А довго сміялась .
До куми вже не хожу ,
Сижу біля жінки .
В мене нові вже штани ,
І сорочка ціла .
Біля жінки я сижу ,
За куму забувся .
Крім штанів я тоді міг ,
Ще чогось позбуться .
187. Пригода
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114051504923
Свидетельство о публикации №114051504923
Рецензии