Дмитро Креминь. Пейзаж из окна экспресса

Внезапный пейзаж промелькнёт за окном.
Повеет полынью, дохнет чабрецом.
Мир вспыхнет и заново переродится:
шныряют кузнечики, прячась в траве,
и степь под тяжёлой росою двоится,
как свет у Мамая в хмельной голове.
Но загнанный конь не послушен Мамаю,
зря пальцы касаются ржавой струны,
где я из бензиновых недр поднимаю
степное дыханье родной стороны.
А там, под созвездьем увядших акаций
глаза скифской бабы глядят из земли,
да под не разменянным небом казацким
вперёд,
без оглядки
летят "Жугули".

Перевод с украинского


Дмитро Кремiнь

Пейзаж із вікна експреса

Раптовий пейзаж промайне за вікном.
Дихне чебрецем і війне полином.
І світ ув екстазі натхненного дійства,
стрибунчики-коники нишкнуть в траві.
І світ, у росі спалахнувши, двоїться,
немов у Мамая хмільній голові.
А кінь твій поникнув, козаче Мамаю...
Ти ледве торкаєш іржаву струну,
де я із бензинових нетр підіймаю
прастяг чебрецю і прастяг полину.
А там, під сузір'ям зів'ялих акацій,
лиш скіфської баби очища з землі.
Та під нерозмінним небом козацьким
модерні,
моторні
летять „Жигулі".