Усе частіш гіркі плоди
Збираєм ми з дерев життя,
Все швидше ми йдемо туди,
Звідкіль немає вороття.
Коротша, вужчає дорога,
Біжать по ній нестримно дні.
Що нас чекає там – за рогом?
В раю ми будем? Чи в огні?
Діла земні, важкі, ретельні…
Добро ми сіяли, чи зло?
Одних – на муки на пекельні,
А іншим - янгольське крило.
Зійшло, світило сонце, сіло…
І вічна тиша, холод, лід…
Все що жило, цвіло, боліло…
Душа летить у інший світ.
А попереду і за нею
Пливе таких же душ мільйон,
І безкінечністю всією
Вони шепочуть в унісон:
«Земним – земне, живі – живіть,
Хоч раз почуйте Божий глас!
І тільки нас не осраміть,
Не зрадьте лиш, безсмертних, нас».
У тихий вечір на могилі
На мить застиг, спинився час,
Чиясь душа на небосхилі
Зорею дивиться на нас.
Живi - живiть...
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114051503931
Свидетельство о публикации №114051503931
Рецензии