Байдужим Щастя не бува
В північнім сяєві орбіт холодні очі ніч ховає.
Ніч, мов черниця – болю дзвін в серцях самотніх, як лунає
за рухом безкінечних мрій – душа летить, жалю не знає.
Вбрання любові вдягне світ – байдужим щастя не буває.
Дурили мрії, як на гріх, без виправдання винні.
Гойдає вітер без розмов душі дві наші в танці дивнім
у скрутнім сні од нас, вони ховаються – за небокраєм,
свого зібрали майбуття вогні у почуття, де дум безкраю…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114051501490
Свидетельство о публикации №114051501490
Рецензии
