Подіям у моєму рідному місті Миколаєві(12 травня-вибух жилого дому)присвячується.
Дванадцята Сорок за Київським часом,
Дванадцяте травня на календар,
І саме цей вибух, шалений удар.
Лишає людей всіх без шансу.
У місті неспокій, немає зв’язку,
Я в паніці «що ж таки сталось?»
Слова у повітря зірвались.
А поруч, будівля.
На поверхів десять,
Зірвалась в повітря ,у тишу.
Я серце ,тебе тут полишу.
Чекати новин до тепер.
Загиблі, травмовані.
Діти й дорослі.
Тут сльози і крик і вогонь.
Хоч серденько моє, схолонь.
Дай мені схопити повітря.
Дай Боже всім сили,
Благаю, молю
Позбав ти людей всіх цих болю.
І щоб хоч їх рани зажили
Не зараз, бо кров їх ще тече
Рікою з сердець і очей…
Чеканням останніх ночей.
Молитвами і покаянням.
А ще? Цим безмежним чеканням.
Знайти там живих …
Вибух
© Copyright: Тамара Сторчак, 2014
Свидетельство о публикации №114051510152
Свидетельство о публикации №114051510152
Рецензии