=Вимоги душі=
Безжально мовчить душа,
Для чого їй ваше: «Пройде!»?
Для кожного сонце зійде
І ранок й до грішних прийде.
Я ж стріну безвихідь. Чужа.
Немов загубилась у часі.
Слова мої вже порожні.
Не скажуть: «Привіт!» дорожні.
І кожен від долі залежний,
Усяк по житті безучасний.
Я прошу лишень терпіння,
Іти по дорозі гідно,
Турбуватись та лиш безплідно,
Боротись до смерті за рідне,
Не кричати до болю й хрипіння.
Сумнівно сичить у скроні.
Небесна блакить не радить,
Вона лише дощ розродить,
А біль затупівши не сходить.
Це знову дрібні перегони.
І чекає душа на спасіння
Щодня вимагає радості,
Закликає мене до щирості,
Не втрачати віри й гідності,
Відродити в собі натхнення.
Вимоги душi
© Copyright: Диана Билык, 2014
Свидетельство о публикации №114051404366
Свидетельство о публикации №114051404366
Рецензии